На службі Феміді
30.11.2021
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Національною асоціацією адвокатів України 30 листопада 2021 року у Києві презентували виставку «На службі Феміді: видатні українські правники, адвокати, мислителі», що розташована у сквері № 3 на Контрактовій площі, неподалік пам'ятника Григорію Сковороді.
20 стендів розповідають історії видатних українських правників, адвокатів, мислителів - Ольгерда-Іполита Бочковського, Станіслава Дністрянського, Отто Ейхельмана, Андрія Лівицького, В’ячеслава Липинського, Володимира Старосольського, Степана Томашівського, Сергія Шелухина, Андрія Яковліва та багатьох інших, їхню участь в українському визвольному русі, відстоюванні прав українського народу в рамках Російської та Австро-Угорської імперій, участь в українському державотворенні. Відображається розвиток українських правничих студій та правничої думки у міжвоєнний період, в умовах перебування українських інтелектуалів в еміграції.
Виставку відкрили Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті; Богдан Андрусишин, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії історичних наук, Української академії політичних наук та АН ВШ України, доктор історичних наук, професор; Валентин Гвоздій, заступник Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України, заслужений юрист України; Ольга Токарчук, співавторка виставки, керівниця Інформаційно-просвітницького центру з прав людини, докторка юридичних наук, професорка кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова; Ірина Василик, співавторка виставки, проректорка Вищої школи адвокатури, керівниця Центру досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України.
У презентації взяли участь викладачі, аспіранти та студенти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович зазначив у вітальному слові, що презентована виставка - «це черговий доказ того, що в історії України є багато визначних імен, які відкривають цілі пласти і культури, і науки, і освітянської ниви. Дуже важливо розповідати про історію України через біографії людей, які її творили та змінювали на краще. Раніше ми організовували виставку про українських археологів, а сьогодні говоримо про правників та юристів, які багато зробили для осмислення того, що є держава, що є права людини, що є здоровими стосунками між державою та правом. Я сподіваюсь, що ця традиція буде продовжена і ми відкриватимемо нові та нові імена».
У вітальному слові завідувач кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету ім. Драгоманова Богдан Андрусишин назвав виставку унікальною, оскільки вона інформує про визначних українських правників, більшість із яких покинули терени рідної землі та про них мало хто знав і згадував. Він відзначив, що в основу виставки багато в чому покладені наукові розробки докторки юридичних наук, професорки кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Ольги Володимирівни Токарчук, зокрема її кандидатська дисертація, присвячена видатному правнику-науковцю Сергію Шелухину та докторська дисертація, де висвітлено розвиток державно-правових учень представниками української еміграції 1920-1930-тих роках. «Тут представлені 19 осіб, частина - 10 осіб, народилися в Російській імперії, 9 - народилися в Австро-Угорській імперії. Це визначні інтелектуали першої половини ХХ століття. Кожен із цих людей заслуговує на величезну увагу та вивчення», - наголосив Богдан Андрусишин. Він розповів про кількох особистостей, згаданих на стендах виставки, зокрема, про Сергія Шелухіна: «Він, скажімо, на переговорах із РСФРР окреслив етнічні кордони нашої держави, які потім були покладені в основи так званої УРСР, а пізніше й незалежної сучасної України. Цей визначний юрист сказав такі прості слова, що треба користуватися своїм правом, тому що своє право - це своє думання. Це не означає, що не потрібно вивчати право інших країн, скажімо, право сучасного Євросоюзу та ін., але національне право - це база сучасного, власного мислення», - зазначив науковець. «Як виставка пов’язана із сучасним етапом розвитку української державності?» - поставив риторичне запитання Богдан Андрусишин. «Відповідь знаходимо у матеріалах про особистостей, розміщених на стендах. Мова йде про спадкоємність сучасної держави Україна. Зокрема, він привернув увагу до постаті Андрія Лівицького - видатного правника, державного і громадського діяча, який був членом Української Центральної Ради, міністром юстиції, головою уряду УНР, яким керував і в еміграції. Після вбивства Симона Петлюри він очолював Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі, представники якого після проголошення незалежності України передали на сесії Верховної Ради 22 серпня 1992 року повноваження ДЦ УНР в екзилі Президентові України Леоніду Кравчуку. Керівництву України було передано прапор ДЦ УНР, державну печатку, цінний клейнод - хрест гетьмана Івана Мазепи. Таким чином, у серпні 1991 року незалежність України була не проголошена, а, фактично, відновлена і сучасна Українська Держава є спадкоємницею і правонаступницею Української Народної Республіки».
Співавторка виставки, керівниця Інформаційно-просвітницького центру з прав людини, докторка юридичних наук, професорка кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Ольга Токарчук наголосила, що громадсько-політичні діячі, активні учасники національно-визвольних змагань, засновники українських закладів вищої освіти, громадських інституцій, правничого товариства в еміграції опинилися у багатьох країнах світу, але головним осередком української політичної еміграції у міжвоєнний період стала Прага, де були створені сприятливі умови для розвитку політичного, правового та культурного життя. «Незважаючи на проблеми та негаразди, українські правники стали «інтелектуальним голосом» української діаспори, брали активну участь у зовнішньополітичних, правозахисних акціях, спрямованих на підтримку, на захист інтересів українського народу. Працюючи в різних наукових і громадсько-політичних організаціях, засновуючи друковані видання, українські правники встановлювали також контакти і налагоджували співпрацю з міжнародними організаціями. Кінцевою метою діяльності правників-науковців і правників-політиків було відновлення державного суверенітету України. Звісно, що застосовувати критерії сучасності до державно-правових теорій столітньої давності достатньо складно, проте в більшості випадків таке порівняння є можливим і, більше того, необхідним. Держава, як уособлення правопорядку, щоб реалізувати свої завдання, досягти поставленої мети повинна безапеляційно дотримуватися широкого принципу повної соціальної справедливості, принципу верховенства права. Основою будь-якого суспільства повинна стати вільна людина, яка володіє можливостями для реалізації своїх здібностей, виконання життєвих завдань. Власне ці засади стали ключовими у доктринах українських правників та мислителів і не втрачають своєї актуальності і сьогодні через 100 років» - підкреслила Ольга Токарчук.
Фотодокументальна виставка «На службі Феміді: видатні українські правники, адвокати, мислителі» триватиме до кінця січня 2022 року (адреса: м. Київ, Контрактова площа, сквер № 3, між виходом з метро на вулиці Спаській та пам’ятником Григорію Сковороді).